Головна arrow За номерами arrow № 17 (221)
Реклама
Внесок сумських даїшників у ліквідацію аварії на ЧАЕС Надрукувати

Чорнобильське лихо й донині не відпускає: безлюдні міста і села, неорана земля Полісся, старі й свіжі могили, тяжкі хвороби тих, хто боронив нас в лиху годину від розбурханого атому.

…О першій годині 23 хвилини над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції нічну темряву розірвало велетенське полум’я, що сягало майже кілометрової висоти. В ході проведення на 4-му реакторі атомної електростанції експериментів, пов’язаних з режимами роботи турбогенератора, перший, а слідом за ним другий вибухи зруйнували реактор, в якому знаходилося 200 тонн урану. Почався процес розплавлення тепловидільних збірок і всіх елементів активної зони. Утворився, по суті, багатокомпозиційний розплав матеріалу, що ділився. Розвитку подій у ще більш загрозливому напрямку сприяло те, що на ділянках зруйнованого реактора, котрі були доступні для потрапляння зовнішнього повітря з киснем і мали температуру 1200-1500° С, загорівся графіт. Загальне графітове завантаження складало 1800 тонн, після вибуху водню в реакторі лишилося близько 800 тонн. Горіння графіту і виникнення під реактором потужної теплової колони утворили небачений в історії людства штучний радіаційний вулкан фантастичної сили. В ту драматичну ніч весь світ сколихнула екологічна катастрофа Чорнобиля. Нищівні дії чорнобильського ядерного смерчу простежувалися на всіх географічних напрямках. Масштаби мали міжконтинентальний характер.

Надзвичайно важлива роль у вирішенні завдань з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відводилася державній автомобільній інспекції, на яку було покладено завдання давати «зелену вулицю» транспорту з людьми, будівельними матеріалами, технікою та механізмами, що рухалися до атомної електростанції. Понад 50-ти співробітників Державтоінспекції Сумської області в кілька етапів вирушили на ліквідацію її наслідків. Тоді ніхто не думав про наслідки перебування у зоні техногенної катастрофи. Перша група ліквідаторів аварії складалася з 12 співробітників ДАІ, які перебували там з 2 по 9 травня 1986 року. Командиром групи був старший лейтенант Золотарьов Г.М., заступником – Олексенко М.О. У той день, коли молодого ст. лейтенанта міліції Миколу Олексійовича попередили про відрядження до м. Чорнобиль, він ніс службу на Курському шосе. І вже на другий день екіпаж з 12 співробітників ДАІ: Петровський В.В., Гоман М.Т., Міщенко О.М., Шевченко С.П., Чижов М.С., Шевченко В.В., Даньков С.Є., Решетников В.М., В’язовий В.В., Гоман О.М., отримавши на речовому складі УВС дозиметри, місячне грошове утримання і відряджувальне посвідчення на службових машинах відправилися до Києва. Увечері в ГУДАІ куратор Сумської області майор міліції Федорченко М.Г. провів інструктаж, після якого вирушили до м. Чорнобиль.


Невдовзі вони побачили багатокілометрову колону автомобілів мотоциклів і автобусів. Люди, вигнані радіацією з власних осель, забравши з собою пожитки, худобу вирушили подалі від лихого місця. Деякі з них, втікаючи від смертельно небезпечної радіації, рухались вздовж узбіччя пішки. Значна кількість військової, пожежної техніки, автомобілів для перевезення тварин, автобусів для евакуації населення під час вивезення з 10-кілометрової зони спричиняли затори на дорогах, тому працівники ДАІ забезпечували чітку роботу величезного транспортного конвеєра. Як згадує Анатолій Григорович Бахмат, тоді – старшина ДАІ, для евакуації населення було подано понад 1100 автобусів, тому необхідно було забезпечити пропускну спроможність шляхом регулювання транспортних потоків. Робота тривала і вдень, і вночі. Значну частину транспорту вдалося відвести на польові дороги, майданчики відстою, а потім, сформувавши колони, направити їх за призначенням у супроводі патрульних автомобілів ДАІ. В опустілому ж місті залишилися тільки інспектори ДАІ та інші співробітники правоохоронних органів. Державтоінспектори першої групи ліквідаторів на пересувних постах займались охороною 30-км зони, супроводженням цементовозів з Києва до Чорнобиля і слідкували за порядком на дорогах, щоб уникнути заторів. Але цим їхня діяльність не обмежувалась, адже і громадський порядок охороняти треба було, і мародерство упереджати, а також й будь-які прояви паніки.

Інспектори несли службу цілодобово. Вранці після того, як куратор області поставив безпосередні завдання, отримували на кожного працівника сухий пайок (півбуханки хліба, банку консервів, 400-500 гр. ковбаси й інколи овочі); гарячого харчування не було, воду привозили з інших областей, але однієї виданої пляшки на день не вистачало. Після чергування єдиним місцем для відпочинку була службова машина. За весь період перебування не було жодної можливості прийняти душ, а голитися лікарі не рекомендували. В таких тяжких для існування умовах співробітники Державтоінспекції знаходились до останнього дня свого відрядження. 9 квітня на зміну сумському загону ліквідаторів прийшли інспектори ДАІ Полтавської області. Але перша група ліквідаторів була не єдиною з нашої області, з червня по липень перебувала друга група, а у серпні 1986 року у Чорнобилі в кількості 20 чоловік перебувала третя група співробітників ДАІ, комендантом в зоні ЧАЕС був призначений Олександр Петрович Шепотько.

Співробітники ДАІ разом з працівниками монтажно-експлуатаційного управління встановлювали покажчики напрямку руху, дорожні знаки. Саме там з’явилися дорожні знаки, що не мають аналогів у світі, наприклад, заборони виїзду на узбіччя. Уздовж проїзної частини було встановлені знаки «З’їжджати на узбіччя заборонено!»: скрізь була невидима, але така небезпечна радіація, змита з дороги поливальними машинами і дощем. Спільно з солдатами цивільної оборони займалися очищенням трас.  На всьому шляху дозиметристи ретельно перевіряли транспортні засоби. Сюди йшли машини з продуктами, промисловими товарами, матеріалами і сировиною.

У будь-який спосіб, ризикуючи власним життям і здоров’ям, працівники ДАІ разом з іншими службами намагалися перекрити шляхи поширення радіоактивного пилу із зони дезактивації. Кожний день їхнього життя був сповнений ризику, героїзму та самопожертви. А ще була втома, викликана як надлюдськими зусиллями ліквідаторів, так і невидимим впливом опромінення на організм. Всі вони не лише очевидці лиха, але й герої свого часу.


Сектор зв’язків з громадськістю УДАІ УМВС України в Сумській області

 

---------------------

Погода

Яндекс.Погода