Якими документами регламентується в даний момент оренда державного і комунального майна?

Господарський кодекс України (далі — ГКУ) передбачає можливість оренди приміщень, що знаходяться в державній і комунальній власності, для здійснення підприємницької діяльності. Крім ГКУ відносини по оренді державного і комунального майна регулюють документи, що діяли до прийняття ГКУ і не втратили дотепер своєї сили. Підприємцям, що планують укладати договір оренди нерухомості державної чи комунальної власності, варто керуватися наступними документами:
– Законом України від 10.04.92 р. № 2269-XII «Про оренду державного і комунального майна»;
– наказом ФДМУ від 23.08.2000 р. № 1774 «Про затвердження договорів оренди».
Перелік документів, що підприємець повинен представити орендодавцю для укладення договору оренди майна, що знаходиться в державній власності, затверджений наказом ФДМУ від 17.04.2001 р. № 649.
     Крім того, варто врахувати, що укладенню договору оренди передує експертна оцінка об’єкта оренди, що виконується за методикою, затвердженою постановою КМУ від 10.08.95 р. № 629.
     Методика і порядок використання орендної плати для об’єктів, що знаходяться в державній власності, затверджені постановою КМУ від 04.10.95  р. № 786.

Чи може підприємець наймати орендоване державне і комунальне майно в суборенду?

Згідно зі ст. 22 Закону № 2269 «орендар має право передати в суборенду нерухоме й інше окреме индивидуально відособлене майно (окремі верстати, устаткування, транспортні засоби, нежилі приміщення і т.п.), якщо інше не передбачено договором оренди».
     За загальним правилом передача орендарем майна в користування іншій особі (суборенда) допускається лише за згодою орендодавця. Така згода може бути дана орендодавцем при укладенні договору або шляхом оформлення окремого дозвільного документа. Тому якщо укладений договір оренди державного чи комунального майна не містить прямої заборони на суборенду, підприємець може здати приміщення в оренду іншій особі. При цьому термін надання майна в суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди, а плата за суборенду не повинна перевищувати орендної плати орендаря.

Надання приміщень в оренду є для приватного підприємця основним видом господарської діяльності. Чи поширюється на нього норма ЦКУ про обов’язкове нотаріальне посвідчення і державну реєстрацію у випадку, якщо термін оренди за договором складає більше року? Чи можна в цьому випадку керуватися нормами ГКУ про оренду, які не містять зазначеної вимоги?

Незважаючи на те, що предметом регулювання ЦКУ є цивільні відношення, а саме особисті немайнові права і майнові відношення громадян, у цьому випадку вимоги ст. 793 і 794 ЦКУ необхідно дотримуватись.
     ГКУ регламентує господарську діяльність суб’єктів підприємництва. І цілком логічно, що підприємець, що здійснює такий вид діяльності, як надання приміщень в оренду, посилається на норми цього Кодексу, що регулює оренду нерухомості (параграф 5 «Оренда майна і лізинг»). Зі змісту цього параграфу, дійсно, не випливає, що при оренді нерухомості на термін більше року необхідно нотаріальне посвідчення договору і його державна реєстрація. Однак у п. 6 ст. 283 ГКУ «Оренда майна у сфері господарювання» зазначено, що «до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених чинним Кодексом».
Таким чином, у цьому випадку варто виконувати вимоги про нотаріальне посвідчення і державну реєстрацію. Уникнути цієї процедури можна при укладенні договору на термін менше одного року, наприклад на 364 дні. Якщо ж відносини з орендарем плануються довгострокові, можна включити в договір умову його пролонгування на той же термін, у випадку якщо жодна зі сторін не заявить про намір його розірвати.
О. Шевцова,
(“Приватний
підприємець”)