На сьогоднішній день світова практика довела, що франчайзинг - це один з найефективних способів розвитку бізнесу. Суть його полягає в тому, що в обмін на частину прибутку і своєї незалежності ви одержуєте досить знаний у світі товарний знак, перевірений часом метод ведення бізнесу і цілий пакет технологій та ноу-хау.
Фактично, франчайзинг - це організація бізнесу, за якою компанія-власник (франчайзор) передає незалежному бізнесмену чи компанії (франчайзи) право на продаж товарів і послуг цієї компанії в обмін на зобов’язання франчайзи продавати ці товари чи послуги з дотриманням визначених якісних характеристик, із застосуванням обумовлених технологій, за розробленою схемою, у чітко встановленому місці, під визначеним товарним знаком.
Умови взаємин сторін можуть бути різними, і усі вони визначаються договором франчайзинга, що паралельно є «керівництвом до дії» франчайзи. Ця схема є вигідної для обох сторін.
Так, для франчайзи вона відкриває нові горизонти, дає можливість почати нову справу, успішно опробувану досі франчайзором. Франчайзи одержує право використовувати «розкручений» товарний знак, можливість одержати усі вигоди від широкої рекламної діяльності франчайзора, технології ведення бізнесу, а також доступ до кредитних ресурсів, оскільки франчайзор може виступити гарантом кредитів.
При цьому франчайзор також не залишається ображеним. Він одержує можливість розширити свій бізнес на нових ринках, наблизитися до споживача, звільняється від необхідності оперативного керування, оскільки основна відповідальність за успіх бізнесу все-таки лягає на плечі франчайзи. Крім того, він зменшує ризик загибелі власного капіталу і навіть одержує додаткові доходи за рахунок виплат франчайзи.
У будь-якому випадку всі аспекти взаємин знаходяться в руках сторін - ви завжди маєте право відстоювати свої інтереси (бажано це робити до укладення договору) і заздалегідь обумовлювати можливі нюанси ведення бізнесу.
За своїми зовнішніми ознаками франчайзинг схожий на процес створення представництв. Однак внутрішній механізм взаємин франчайзора і франчайзи дає можливість говорити про істотні розбіжності між двома цими моделями бізнесу.
По-перше, франчайзинг характеризується юридичною незалежністю франчайзи, чого не скажеш про представника.
По-друге, усі взаємини франчайзи і франчайзора регулюються угодою між сторонами, що передбачає свободу волевиявлення.
По-третє, головною відмінністю франчайзинга від представництва є джерело фінансування. Якщо при створенні представництва фінансові інвестиції приходять з боку головної компанії, то у франчайзингових відносинах тягар витрат лягає на плечі франчайзи в обмін на блага, надані франчайзором (відомий товарний знак, технології, навчання персоналу, реклама і т.д.).
Для певної наочності наведемо приблизий перелік витрат франчайзи. У першу чергу, це вступний внесок, що передбачається більшістю закордонних компаній. Розмір такого внеску складає 5-10% від вартості створення однієї роздрібної точки. Після укладення договору франчайзинга франчайзи бере на себе зобов’язання періодично виплачувати частину отриманого прибутку. Порядок, терміни її виплати і розмір обумовлюються в кожному договорі окремо. Найчастіше частина прибутку визначається у відсотках, однак бувають випадки, коли винагорода в договорі передбачається у твердих сумах. Це є своєрідним захистом франчайзора від неодержання прибутку.