Головна arrow Архів попередньої версії arrow Наші консультації
Реклама
ПРИВАТНИЙ ПІДПРИЄМЕЦЬ НЕ ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ ПРАЦЕВЛАШТОВУВАТИ ІНВАЛІДА Надрукувати
(Біржова торгівля № 1(35) від 12 cічня 2004 р.)

Чи стосуються зміни у законодавстві про обов‘язкову наявність інвалідів на малих підприємствах, до приватних підприємців?

Статтею 19 Закону України від 21.03.91р. №875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що для підприємств (об‘єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік – у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом. (Частина перша статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом №910-IV від 05.06.2003р.)
Керівники підприємств (об‘єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку. (Стаття 19 в редакції Законів №204/94-ВР від 14.10.94р., №2606-III від 05.07.2001р.)
Місцеві ради народних депутатів щороку визначають нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Наприклад, відповідно рішенням VII та VIII сесій 23 скликання, від 23.03.2000 р. №83/804, від 01.03.2001 р. №235/1212, Київська міська рада визначила:
"...1. Встановити нормативи робочих місць для працевлаштування інвалідів на підприємствах, в установах та організаціях м. Києва (незалежно від форм власності та господарювання) :
– з кількістю працюючих понад 25 осіб – не менше чотирьох відсотків від загальної кількості працюючих;
– з кількістю працюючих від 15 до 25 осіб - одне робоче місце.
2. Підприємствам (об‘єднанням), установам та організаціям м. Києва (незалежно від форм власності та господарювання) здійснювати працевлаштування інвалідів відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 р. №314.
3. Зобов‘язати підприємства (об‘єднання), установи і організації (незалежно від форм власності та господарювання), на яких працює інвалідів менше, ніж встановлено зазначеними у п. 1 нормативами, щороку відраховувати до Київського міського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів цільові кошти на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і здійснення заходів щодо їх соціально-трудової та професійної реабілітації.
4. Встановити розмір відрахувань до Київського міського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів на рівні середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об‘єднанні), установі і організації (незалежно від форм власності та господарювання) за кожне незайняте місце, в межах нормативів, визначених у п. 1 цього рішення.
5. Встановлені нормативи робочих місць для працевлаштування інвалідів доводяться до керівників підприємств, установ та організацій Київським міським відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів ... ".
Свої рішення Київська міська рада публікує в своєму офіційному виданні – газеті "Хрещатик". Опублікування в газеті "Хрещатик" є способом доведення рішень Київської міської ради до підприємств (об‘єднань), установ та організацій м. Києва.
Разом з тим, як видно із норм вищезгаданого Закону та рішення КМР, прийнятого на його виконання, ці норми поширюються на юридичних осіб - підприємства (об‘єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, а відповідальність у разі незабезпечення нормативів несуть їх керівники. Також передбачено, що праця інвалідів використовується на підставі укладених з ними трудових договорів (ст. 17). Приватний підприємець не підпадає під визначення понять "підприємство", "об‘єднання", "установа" і "організація". Він як суб`єкт підприємницької діяльності є фізичною особою і не є керівником, оскільки залучає до своєї діяльності інших осіб, як правило, на підставі цивільно-правових договорів, а отже відповідно до цивільних кодексів УРСР та України не може бути обмежений у праві вибору іншої сторони угоди, яку має намір укласти. Таким чином, будь-яке поширення на приватного підприємця вимог Закону означало б значне розширення його змісту та порушення конституційнОГО принципу законності та верховенства права.

 

---------------------

Погода

Яндекс.Погода